«Ненормальна»
Трагіфарс в двох частинах.

Автор: Надежда Птушкина ( ptushkina@mail.ru )

Перевод: Елена Петрив

       Дійові особи:
      ВОНА - втомлена, звичайна, сорокарічна, інтелігентна.
      ВІН - молодий, красивий, тридцятирічний, елегантний.

Частина перша.

Прохідний двір або, скоріше - майданчик. Праворуч - задній фасад флігеля. На ньому – рекламний щит: "Тільки в" Козерозі "! Кава найвищої якості! За найнижчими цінами! Тільки в "Козерозі!" Зліва - газон, обгороджений бар'єром - залізною палицею. На газоні – рекламний щит того ж змісту. Між заднім фасадом і газоном - асфальтована дорога. В кінці, на повороті - торцем - комерційний намет. Вдалині світиться "М" - метро.

ВОНА стоїть на газоні і, чи то ховається за щитом, чи то уникає бути на виду.

ВІН виходить з-за будинку та прямує до намету.

ВОНА пильно стежить за ним і сильно нервує.

ВІН. (У віконечко намету) Мальборо! Лайт! Кладе у кишеню пачку цигарок та йде назад)

ВОНА - зважується. Раптово та якось відчайдушно зривається з місця і кидається йому навперейми.

ВОНА. Перепрошую! Можна вас на хвилинку?

ВІН. (Від несподіванки занадто різко повертається до неї, агресивно) В чому справа?

ВОНА. (Важко дихає) Я лише хотіла запитати.

ВІН. (Вже не агресивно, але енергійно, тоном дуже зайнятої людини) Слухаю!

ВОНА. (перше, що прийшло в голову) Як мені дістатися до будинку молодіжної моди?

ВІН. (тепер байдуже-чемно) Та-ак ... Будинок молодіжної моди? Та-ак ... Це в приватному будинку? Жовтий такий, з витребеньками?

ВОНА. Так, начебто ...

ВІН. Будинок молодіжної моди ... До третього світлофора і наліво. До другого світлофора і направо.До кінця вулиці. На перехресті - ліворуч і другий чи третій будинок, здається, праворуч, трохи в глибині ... Все зрозуміло?

ВОНА. Дякую.

ВІН. Значить, третій і наліво, другий і направо, до кінця, ліворуч і праворуч. Здається, третій ...або четвертий ... На місці зорієнтуєтеся. Запам'ятали?

ВОНА. Дякую.

ВІН. (дуже доброзичливо) О’кей!

ВОНА. А міським транспортом як?

ВІН. (розводить руками) Не знаю. (посміхається з великою симпатією) Вибачте, не знаю. Ніколи не користуюся.

ВОНА. А пішки?

ВІН. А пішки – мабуть так само, тільки по тротуару. О’кей? (хоче піти)

ВОНА. (рішуче) Пробачте!

ВІН. (сухо) Ще щось?

ВОНА. Я зараз не поїду туди і не піду. Іншим разом!

ВІН. (розводить руками вже йдучи геть) Ваші проблеми! Вибачте!

ВОНА. (поспішно) Одну хвилину! Тільки хвилину! Я хотіла вам дещо сказати, вірніше –запропонувати ... Ні, скоріше - попросити ... Хоча, можливо - ми домовимося ... У сенсі – нам вдасться ... Вас раптом зацікавить ...

ВІН.(Дуже сухо і демонструючи зайнятість) Коротше, будь ласка! І конкретніше!

ВОНА. Ми не могли б відійти в бік? Тут ходять люди ...

ВІН. (Не рухається) У мене немає секретів від співвітчизників.

ВОНА. Ви знаєте, а в мене - є.

ВІН. Це все ваші проблеми! А я, вибачте, поспішаю. Я вибіг за цигарками. Мене чекають.

ВОНА. Будь ласка, одну хвилину! Ви ж не знаєте, що я маю на увазі ... А вже насторожені! Можливо, вам здасться цікавим те, що я хочу ...

ВІН. (Перебиває) Ні, мені не цікаво те, чого ви хочете! (Йде геть)

ВОНА. (Хапає його за рукав, відчайдушно) Але я хочу запропонувати вам заробити!

ВІН. Я не приймаю товар від приватних осіб! (Вивільняє свій рукав) Вибачте!

ВОНА. Ви мене не так зрозуміли! Я маю на увазі допомогти мені в одній справі і самому заробити на цьому.

ВІН. Скільки?

ВОНА. Сто доларів.

ВІН. (Принизливо) Зрозуміло.

ВОНА хапає його за рукав.

ВІН. Відпустіть, будь ласка, мій рукав!

ВОНА. Вибачте, я – підсвідомо!

ВІН. До побачення!

ВОНА. Ні! (Знову хапає за рукав)

ВІН. (Роздратовано) Ви що - ненормальна?!

ВОНА. Ви навіть не знаєте - чим я пропоную заробити! Для вас це - такі дрібниці! П'ять хвилин зовсім необтяжливою звичної роботи!

ВІН. П'ять хвилин? Сто баксів? Звична робота? Говоріть! Але коротше! Рукав відпустіть раз і назавжди!

ВОНА. Вибачте!

ВІН. Я слухаю вас! Що за послуга вам потрібна?

ВОНА. Це у мене вдома ... П'ять хвилин ходьби звідси ... І там п'ять хвилин ... (пауза) Ну, може ... сім ... Не більше десяти ... Так! Ви за десять хвилин впораєтеся ... І п'ять хвилин назад...

ВІН. Разом - двадцять хвилин. Все-таки, що за послуга?

ВОНА. Дурниці! Так ... з краном ... Поясню на місці! Не будемо гаяти часу!

ВІН. З краном? Чому ви вирішили, що для мене це звично? Я - що - схожий на слюсаря?

ВОНА. Ні, не схожі!

ВІН. Ось і зверніться до слюсаря! До речі, обійдеться дешевше. Я нещодавно викликав. Десять баксів!

ВОНА. Ні, ні! Слюсар - виключено! Вони всі старі або пияки (алкоголіки) ... Я прошу вас!

ВІН. Добре! Ось мій офіс. Стійте і чекайте! Пришлю мого слюсаря.

ВОНА. Мені хотілося б, щоб це зробили лише ви!

ВІН. Знаєте - ви мене дуже спантеличуєте! Мене ще ніхто ніколи не хапав на вулиці за рукав і не вимагав аби я негайно полагодив кран. Запевняю вас, тут якесь непорозуміння.

ВОНА. Ви викликаєте у мене довіру.

ВІН. Щиро дякую! Я нічого цього вже давно не вмію. Я сам за все це плачу. Мені цим займатися ніколи. І тяги до всього цього я не відчуваю.

ВОНА. Запевняю вас - усі нормальні чоловіки це то вже вміють (це точно вміють.)!

ВІН. Раніше вмів. Тепер перестав. Мабуть, я - ненормальний. О’кей? Так будете чекати? Прислати слюсаря?

ВОНА. Ні, я не зможу. Не зможу довірити це тому, кого не знаю.

ВІН. Чого не можете довірити? Кран?! Тоді нічим допомогти не зможу. Вибачте, у мене - переговори. Ви мене затримуєте і самі витрачаєте даремно час.

ВОНА. Бачте, там не просто кран ... Потрібен не те щоб слюсар ... Ви весь час втікаєте! Невже важко дослухати? Я хвилююся! Власне, якщо прямо сказати, кран тут взагалі ні при чому. І слюсар не потрібен. Проблема інша. Потрібні тільки ви! І ніхто інший! Я знаю, що кажу!

ВІН. Зате я не знаю. Яка проблема?

ВОНА. Бачте, багата українська мова не має відповідника ... Ви розмовляєте англійською?

ВІН. Я? Англійською? Ви що, справді, ненормальна?

ВОНА. Ні. Навіть навпаки. Я - лікар.

ВІН. Чого ви мені не можете сказати українською? Чого ви від мене хочете?

ПАУЗА.

ВІН. Ну?

ВОНА. Чесно кажучи ... я хочу ... щоб ви зі мною ... переспали ...

ВІН. Тільки і всього?

ВОНА. Так. Один раз.

ВІН. За сто баксів?

ВОНА. Так.

ВІН. Один раз?

ВОНА. Так. Мені здається, вдруге не знадобиться.

ВІН. А раптом?

ВОНА. Ну, якщо раптом ... Якщо з першого разу не вийде ... Звернуся до вас вдруге!

ВІН. І це ще сто баксів?

ВОНА. Звичайно! Я розумію, пропозиція для вас незвичайна ...

ВІН. Незвичайна? Для мене? Ви мене ображаєте! Сто баксів за п'ять хвилин! Страшенно спокусливо! Може, звільнитися з роботи та й взагалі зайнятися цим?! Сто баксів!

ВОНА. А чому ви повинні це робити безкоштовно? Ви мене зовсім не знаєте ... З якого дива ви будете це робити безкоштовно? Це потрібно мені, а не вам. І в мене є довідка, що я здорова.

ВІН. А з якого дива я буду це робити за сто баксів?! Я, що, з першого погляду справляю таке враження?

ВОНА. Ні в якому разі! Ви справляєте враження пристойної людини!

ВІН. І саме тому ви вибрали мене?

ВОНА. Просто мені дуже треба.

ВІН. Їдьте до готелю "Космос"!

ВОНА. За кого ви мене маєте? Я, що, справила на вас таке враження?

ПАУЗА.

Він, посвистуючи, розглядає її

ВОНА. (Раптом стає перед ним на коліна) Благаю, думайте про мене все що завгодно, але виконайте моє прохання!

ВІН. Встаньте негайно!

Вона встає.

ВІН. Виконати ваше прохання? Цікаво, як ви собі це уявляєте? Добре. Я чув.
Таке буває. Клімакс, те се. Чекайте тут! Я запропоную своїм хлопцям. Більше п'ятдесяти баксів не давайте!

ВОНА. Ви мене не зрозуміли! Мені потрібні тільки ви! Тільки ви у всьому світі! Я плачу двісті доларів!

ВІН. Ви торгуєтесь? Я сам дам вам сто баксів, тільки відчепіться від мене! Краще хорошому лікарю заплатіть. Вам лікар потрібен!

ВОНА. Ну, навіщо ви мене принижуєте? Ви мене не зрозуміли! Це дійсно життєво важливо для мене! І терміново! І мені потрібні саме ви! Ну, що такого особливого я вам пропоную? (Зі сльозами) Що такого особливого? Господи!

ВІН. Я не сплю з ким прийдеться! Я одружений! У мене дитина.

ВОНА. Знаю! Я їх бачила! У вас - донька. Мені дуже подобається ваша донька! Здоровенька дитина! Прекрасний колір обличчя. Пухнасте волосся, чарівні риси. Вона вся в вас!

ВІН. Дякую.

ВОНА. Але примхлива! Хоча, це виховання. Це мене не стосується. Я свою дитину збираюся виховувати правильно. Якщо це гени, то вони від вашої дружини, а не від вас. Ви врівноважені. Дуже! А у вашої дружини вигляд нервовий. Так, все хороше в вашій дочці саме від вас. Всі недоліки
від вашої дружини.

ВІН. Дякую, щиро дякую. А ще що ви про мене знаєте?

ВОНА. Тільки те, що мене стосується. У вас хороше здоров'я, ви охайні ... не п'єте. Ви спортивні. І головне - дуже гарні! Погано, що палите. Але палите мало! Проте, ви по-справжньому, гарні! І чарівні. І у вас відповідний (підходящий) вік.

ВІН. Знаєте, як для вашої ситуації ви дуже вимогливі!

ВОНА. Не можу інакше. Я серйозно до цього ставлюся. І я готувалася змістовно (ґрунтовно).

ВІН. Але звернулися невдало. Я не шукаю пригод.

ВОНА. Неправда! Тільки за останні два тижні у вас було п'ять пригод! Одна іноземка,- Ви говорили з нею англійською, - три зовсім молоденьких співвітчизниці і п'ята – моя ровесниця!

ВІН. З вами цікаво спілкуватися! Мені здається, я здогадався! Ви - шантажистка?

ВОНА. Я просто хочу з вами переспати! І більше нічого від вас не хочу! Я пропоную вам двісті доларів!

ВІН. Двісті доларів я беру за злучку з моїм бульдогом!

ВОНА. Але він, напевно, у вас дуже породистий! Двісті п'ятдесят! Більше у мене немає!

ВІН. Тут не слід економити! Ось - візьміть все-таки у мене сто баксів і пропонуйте триста п'ятдесят. У вас буде більше шансів! Я не експерт, але мені чомусь так здається.

ВОНА. Спасибі! Візьму! Давайте! Давайте ваші сто доларів!

ВІН. (Дає їй сто доларів) Не дякуйте!

ВОНА. Пропоную вам триста п'ятдесят доларів! Я теж не знаю розцінок!

ВІН. А запевняли, що готувалися змістовно (ґрунтовно)!

ВОНА. На вашому місці я б погодилася!

ВІН. А я буду торгуватися! П'ятнадцять хвилин мого часу, робочого часу, коштує тисячу баксів!

ВОНА. У мене не буває таких грошей!

ВІН. На поступки не піду!

ВОНА. Але це занадто багато!

ВІН. Значить, ви все-таки в курсі - які нині на це тарифи?

ВОНА. Добре! Я здаюся. Ви перемогли! Згодна! Знайду тисячу доларів! У кінці робочого дня прийду до вас в офіс! Чекайте! (Хоче піти)

ВІН. Стійте! (Хапає її за руку) Ви можете зрозуміти просту річ? У вашому віці це пора знати! Я не можу зробити те, що ви просите!

ВОНА. Чому?!

ВІН. Не хочу вас! Ви мені не подобаєтеся як жінка. Ви мене не приваблюєте. Ви мені сексуально не подобаєтеся. І зі мною ваша затія не пройде.

ВОНА. Ви мені теж не подобаєтеся! І я зовсім вас не хочу! Я взагалі давним-давно нікого не хочу! Але я не можу обійтися без вас! Якби б могла! Та що з вами станеться, якщо ви зі мною переспите? Ви ж спите з ким прийдеться! Ви ж нікому не відмовляєте? Я місяць стежу за вами! Тижнів зо три тому ось на цьому самому місці ви пожартували з молоденькою білявочкою ... Така мила дівчинка з косою ... побалакали з нею хвилин п'ять ... У той же день вона прийшла до вас під кінець робочого дня. Чекала ось тут. Ви вийшли і запросили її до офісу. Витратили на те, щоб поспілкуватись та на те, щоб звабити її - на все разом - тридцять п'ять хвилин. І навіть не запропонували провести її!
Я чула - ви стояли біля вашої машини і обговорювали з нею, де її висадити по дорозі додому до вас. Наступного дня вона знову прийшла під кінець роботи. З величезним букетом троянд. Ви зустріли її привітно та радо. У вас тямущі й віддані співробітники, вони не розходилися допізна, грали у преферанс. А вона все чекала. І всі з нею були люб'язні. І всі залишили офіс (разом) одночасно ... одночасно з вами ... І ви взагалі не запропонували її підвезти. І вона приходила знову й знову. Вона змарніла. Вона страждала по-справжньому. Мені було боляче її бачити. А ви почали дратуватися. Нарешті, вам довелося з нею з’ясувати стосунки (порозумітися). І більше вона не приходила! І через день на цьому ж самому місці ви закрутили з особою жахливо вульгарного вигляду (закадрили особу жахливо вульгарного вигляду)! Мені за вас було незручно. Вона чекала на вулиці, поки всі розійдуться. Ви відпустили співробітників трохи раніше звичайного. І свиснули їй! Ви з нею залишили офіс у відмінному настрої через сім хвилин! Ви розпрощались дуже мило, і більше вона не з'являлася. А ось на іноземку витратили більше трьох годин! По-моєму, це низько (низькопоклонство), (плазування)!

ВІН. Чому ви стежите за мною?

ВОНА. У вас гарна молода дружина! І ви спите з ким прийдеться! Безкоштовно! Чому ви не можете переспати так само і зі мною?! Тим більше, за триста п'ятдесят доларів?!

ВІН. Я не беру грошей з жінок!

ВОНА. А чому ж у мене вимагаєте?

ВІН. Я? Вимагаю?! Це ви до мене чіпляєтесь!

ВОНА. Але та, руда, позавчора, теж до вас чіплялася! Вона на вас просто накинулася! Ви навіть вікно не встигли зачинити! І зовсім не чинили опір! Я бачила.

ВІН. Ви - сексуальна ман’ячка! Тут, за щитом підстерігаєте жертву і накидаєтеся!

ВОНА. Мені ж треба було вас вивчити!

ВІН. Навіщо?!

ВОНА. (Стомлено) Я мушу з вами переспати!

ВІН. Навіщо? Я не секс гігант! Я пересічний партнер. Мене можна замінити. І навіть потрібно замінити!

ВОНА. Тільки ви!

ВІН. Чому? Ви посперечалися з ким-небудь?

ВОНА. За кого ви мене весь час маєте (приймаєте)?

ВІН. О’кей! Я не наважуся сказати вголос за кого я вас приймаю. Невже ви до такої міри сексуально стурбовані? Тоді, я вам не підходжу! Я свої можливості знаю!

ВОНА. Ви мене увесь час ображаєте і говорите вульгарні речі. Чому?

ВІН. Та пішла (йди) ти! (Швидко йде)

ВОНА. (Вслід) Ваш домашній телефон - 200 21 13! Дружину звати Олена! Я зараз же їй телефоную! Я знаю - вона вдома! Вона не працює! Не пропадати ж моїм спостереженням за цілий місяць!

ВІН. Ви - огидна шантажистка! Мене нудить від вас!

ВОНА. Говоріть все що заманеться (завгодно)!

ВІН. Скільки вам потрібно?

ВОНА. Один раз! В крайньому випадку, два! Але другий раз лише через місяць! Але це небажано!

ВІН. А можна грошима?

ВОНА. Ні.

ВІН. П'ятсот баксів! З урахуванням тих ста, що вже дав.

ВОНА. Ні.

ВІН. Без урахування тих ста!

ВОНА. Ні.

ВІН. П'ятсот п'ятдесят!

ВОНА. Ні.

ВІН. Сімсот!

ВОНА. Ні.

ВІН. Тисяча баксів!

ВОНА. Ні.

ВІН. Скільки вам років?

ВОНА. Сорок ... один ...

ВІН. Беріть гроші!

ВОНА. Ні!

ВІН. Я не хочу вас!

ВОНА. Один раз! І я вас забуду!

ВІН. Забудете? Я не можу так ризикувати!

ВОНА. Але чому? Чому ви готові заплатити тисячу доларів, аби не переспати зі мною?! Чому? Що в мені такого жахливого? Я ж так можу взагалі втратити через вас віру в себе?

ВІН. Ви що - з неба впали? Хіба це так робиться?

ВОНА. Я спостерігала за вами цілий місяць аби зрозуміти - як це робиться! Навіть тренувалась (репетирувала): "Перепрошую, у вас є прикурити?"

ВІН. Будь ласка! Ах, чорт! Запальничка в офісі! Зайдіть, це - ось тут поруч (півкроку). Може, вип'єте кави? В мене якраз маленька перерва.

ВОНА. Але це було ризиковано! Все-таки, запальничка завжди у вас в кишені! І я вирішила краще розпитати, як кудись проїхати. Тут можна хоч якось розговоритися.

ВІН. Це - ваша помилка. Просили б прикурити!

ВОНА. Але я не палю!

ВІН. Нічого! Я б вас правильно зрозумів! Не треба ніколи порушувати правил гри! А тепер пізно! Я вас просто боюся!

ВОНА. А чого мене боятися? Я лікар! Інфекціоніст! Навіть з холерою працюю! І вибачте, що я вам тут наговорила всякого! Я не збираюся вам шкодити. Мені нічого від вас не потрібно! Тільки, щоб ви один єдиний раз зі мною переспали! Ну, можливо, два!

ВІН. Все спочатку! Пробачте, але я нічого про вас не знаю!

ВОНА. А що вам хочеться про мене дізнатися?

ВІН. Нічого не хочеться!

ВОНА. Але так ми знову зайдемо в глухий кут! Я все-таки розповім трохи про себе. Щоправда, нічого особливо цікавого ви не почуєте. У мене дивно одноманітне життя. Я народилася в тисяча дев'ятсот п'ятдесят ...

ВІН. Не треба!

ВОНА. А що треба?

ВІН. Ви повинні мене сексуально зацікавити.

ВОНА. Сексуально? Вас? Але це ж без проблем! Я нічим не гірша від ваших випадкових партнерок! Зріст у мене, як у тої іноземки. Стегна, точно такі ж, як у тієї вульгарної дівиці! А талія ледь повніша, ніж у блондиночки! Волосся у мене, зверніть увагу, майже таке саме як у вашої дружини! Я відповідаю вашому смаку. Здається, щось пропустила ... Не можу збагнути - що саме ... Всього не згадаєш! Ага! Груди! До речі, я без бюстгальтера! Ось! До чого тут слова?
Погляньте! (Швидко розстібає і розкриває блузу) Вас влаштує на один раз?

ВІН. Ви з глузду з'їхали! Застебніть блузку! (Намагається застібнути сам)

ВОНА. Інших жінок ви роздягаєте, а мене - насильно одягаєте! Та не лапайте мене! Що ви мене хапаєте прямо на вулиці? Не приставайте до мене! Як хочу, так і ходжу!

ВІН. Не галасуйте на всю вулицю! Відійдемо вбік! (відводить її на газон)

ВОНА. У вас з'явилися секрети від співвітчизників?

ВІН. Що мені зробити, щоб ви від мене відчепилися?

ВОНА. Вкрай дивний пан! Панікує, коли бачить голі жіночі груди! Лякається! Готовий втекти! Як же можна вас спокусити?! Просто нереально! (Різко кидається йому на шию і цілує в губи)

ВІН відштовхує її від себе. ВОНА - падає на землю і залишається лежати. Він вагається, а потім, не наближаючись до неї, здаля вдивляється.

ВІН. (Свистить) прикидайтесь, скільки завгодно! Я перепрошую, звичайно, але це була самооборона! Я йду! А ви сюди краще не з’являйтесь! Я буду тепер ходити тільки з охороною! А охорона - це хлопці без лірики. (Йде, але потім нерішуче повертається). Ну, вибачте ... не хотів. Давайте, все забудемо?! Я йду. До побачення! Радий був познайомитися. (Дуже обережно нахиляється над нею) Послухайте! З вами все гаразд? Я жодного разу в житті не вдарив жінку. Чесне слово! Але не можна ж так накидатися! Це невдалий спосіб зацікавити чоловіка! І взагалі - якщо він відразу не захотів, то практично марно наполягати. Марна трата часу. Чим більше ви домагаєтеся, тим менше він вас хоче. Це
наша природа. (Торкається її) І потім - на світі стільки чоловіків, що й мови не може бути про остаточний вибір. Краще чоловіка послати до біса! Тоді у вас є шанс, що ви хоча б зачепили його самолюбство ... Та відповідайте ж! (Трясе її) Я не можу піти, тому що не розумію - живі ви чи ні?

ВОНА. Не зачіпайте мене! Я вдарилася головою. У мене струс мозку.

ВІН. Викликати "Швидку"?

ВОНА. Можливо.

ВІН. О’кей! Біжу викликати.

ВОНА. А мене залишите лежати? У такому стані?

ВІН. А що - мені тримати вас на руках?

ВОНА. Хоча б перенести в офіс і вкласти на диван!

ВІН. Я навіть ваш труп не дозволю внести до мого офісу!

ВОНА. Я помилилася у вас.

ВІН. І все тому що відразу мене не послухали!

ВОНА. Я думала, ви - інтелігентна людина.

ВІН. Тобто ви припускали, що саме інтелігентна людина готова за сто баксів переспати з першою зустрічною? Погода чудова! Полежіть, відпочиньте, а я викличу "швидку".

ВОНА. Вона приїде годин через п'ять.

ВІН. Вам, як лікарю, видніше. І, до речі, самі могли б надати собі першу допомогу!

ВОНА. Йдіть ви до біса!

ВІН. Охоче! Бажаю успішного одужання! Я викличу "швидку", а до її прибуття один з моїх працівників почергує біля вас.

ВОНА. За вашою ж теорією у вас немає самолюбства!

ВІН. Ви послали мене під три чорти нещиро. Вам не вистачає практики! І ви ніколи нічого не доб'єтеся ні від одного чоловіка, тому що у вас дуже погані манери!

ВОНА. (Різко зривається) Та пішли ви під три чорти! До чортової матері! До чортової бабусі! Під три чорти! До біса!

ВІН. Вже краще!

ВОНА. Мені взагалі чоловіки не потрібні! Просто як вид не потрібні! Я б переспала один раз з вами і більше взагалі ніколи б в житті не підійшла ні до одного чоловіка!

ВІН. Так ви мене вибрали для прощання з сексуальним життям? Я задоволений! Але боюся, не підійду для цієї мети. Є ризик, що після спілкування зі мною, ви переглянете свої погляди на чоловіків взагалі і на секс, зокрема.

ВОНА. Ви занадто високої думки про себе?! Ви мені зовсім не подобаєтеся! Ви - вульгарний фат!

ВІН. То чого ми марнуємо час? Я вам не подобаюся! Ви мені не подобаєтеся! Розбігаємося!

ВОНА. Стійте! Ви мені не подобаєтеся, але ви мені підходите! Я не можу відкладати.

ВІН. Якщо знову спочатку, я не витримаю. Так чим я вам так підходжу?

ВОНА. У вас багато чеснот. Ваш інтелект вище середнього.

ВІН. Спасибі. Я помічав за собою.

ВОНА. У вас - хороші манери, почуття власної гідності, ви поважаєте іншу особистість, благородно ставитеся до жінки, ви чемні, делікатні, терпимі і терплячі, ви працездатні, ви - справжній лідер, ви життєрадісні і не агресивні ...

ВІН. Ви дуже вимогливі. Якими чеснотами має бути наділений чоловік, з яким ви маєте намір провести п'ять хвилин. І ніяких компромісів! Напевно, ви незаміжня?

ВОНА. Так, не заміжня.

ВІН. Я не здивуюся, якщо ви взагалі не були заміжні.

ВОНА. Так, я ніколи не була заміжня.

ВІН. Та вам просто нема за кого виходити заміж в цьому світі! Навіть один раз переспати ви згодні тільки з досконалістю!

ВОНА. Я не хочу заміж. Раніше хотіла, а зараз не хочу.

ВІН. Може, я все-таки піду? У мене переговори. Я не люблю спізнюватися. Додайте до списку моїх достоїнств ще і пунктуальність і відпустіть мене. Га?

ВОНА. Можливо ви передумаєте? Будь ласка! Я вас дуже-дуже прошу! Ви ж мене більше не боїтеся? Зі мною був стрес! Ви вважаєте, що легко підійти до незнайомого чоловіка і попросити його з тобою переспати? Це дуже не просто! Я змучилась з вами! (Плаче) У вас є хустинка?

ВІН. Візьміть! (Сам витирає їй обличчя) Ну, та годі ... Не така вже це й проблема. Якщо б ви мої проблеми знали! Ну, годі, не плачте!

ВОНА. Сльози - моя остання зброя!

ВІН. Роззбройтесь! Що-небудь (щось) придумаємо!

ВОНА. Будь ласка, придумайте швидше!

ВІН. Швидше? Хочете, я вас з ким-небудь познайомлю? Але треба вести себе інакше. Я вас проконсультую. Безкоштовно! Я навіть знаю, з ким вас познайомлю. Тут я вам просто гарантую. О’кей?

ВОНА. О, Боже, мені потрібні лише ви!

ВІН. О, Господи, знову! Ні! .. Може, ви давно і таємно кохаєте мене?

ВОНА. Ну що ви?

ВІН. Шкода!

ВОНА. Вас кохає стільки жінок!

ВІН. Не помічав.

ВОНА. Просто, якщо це будете ви, я буду любити його. Я буду його любити так ніжно ... Розумієте?

ВІН. Начебто ... Вас голова не турбує?

ВОНА. Ні. А що?

ВІН. Ви сильно забилися. Можливо, все-таки, "Швидку"?

ВОНА. Це повинні бути тільки ви і тільки сьогодні до півночі!

ВІН. Головне - заспокойтеся.

ВОНА. Невже вам так важко?

ВІН. По-всякому буває ...

ВОНА. Невже я така неприваблива?

ВІН. Ні, не така вже ви й неприваблива ...

ВОНА. (Щиро) Дякую!

ВІН. Коли ви плачете, то просто дуже привабливі! Ви мені навіть подобаєтеся. Я буду згадувати вас.

ВОНА. Але не можу ж я завжди плакати?! А, втім, спробую! Знаєте, коли мені було тринадцять років, я плакала цілий місяць! І ніхто нічого не міг зі мною зробити! І сама не могла зупинитися. Я ледь не померла тоді. (Ридає)

ВІН. Заспокойтеся! Це було так давно! І чого ви на мені зациклилися?! Я не супермен. Даремно ви чекаєте від мене чогось надзвичайного. Супер задоволення я вам не гарантую.

ВОНА. Я взагалі про це думаю з відразою.

ВІН. Нічого собі! Знаєте, мене давно так різко не відшивали! Чого ви власне від мене хочете?

ВОНА. Того ж, чого хочуть всі жінки!

ВІН. Не треба посилатися на всіх! Я особисто таку як ви, зустрічаю вперше! Конкретно, чого ви від мене хочете? Дайте мені пряму чесну відповідь і ...

ВОНА. І що?

ВІН. Я - м'яка людина, мені важко так завзято відмовляти чарівній жінці. Мене ніхто ніколи в житті так зворушливо не просив про це. Чого ви хочете?

ВОНА. Дитину.

ВІН. Чого?

ВОНА. Хочу народити від вас дитину.

ВІН. Від мене? Що народити? О, Господи! За що?!

ВОНА. Сина!

ВІН. Дякую!

ВОНА. А щоб вийшов син, треба зачати його обов'язково сьогодні! Я вмію це розраховувати. А, якщо не сьогодні, то в найближчі два роки, зможу зачати тільки доньку. А я так мрію про сина! Дівчаткам і жінкам, бачте, дуже важко живеться.

ВІН. О’кей! Ви просто запропонували мені підробити донором! Ідіот! Адже мало не влип!

ВОНА. Звісно, це буде лише моя дитина! Ніколи ніяких претензій до вас!

ВІН. Спасибі! Заспокоїли.

ВОНА. Ви його навіть ніколи не побачите!

ВІН. Послухайте, за що ви мене так, га? Чому ви припускаєте, що я - повна скотина? Що я можу наплювати на власного сина?

ВОНА. Добре, я готова піти на поступки.

ВІН. Все-таки, готові? Мені пощастило!

ВОНА. Потім обговоримо.

ВІН. Я волів би обговорити - до. А що власне обговорювати?

ВОНА. Ваша участь у його вихованні. Ви можете відвідувати його. Раз на рік.

ВІН. Ви самі вирішили, що вам необхідно зі мною переспати. Ви самі вирішили зачати від мене дитину. Ви самі вирішили, що це має бути син. Тепер ви вирішили - скільки разів у житті я його побачу. Поруч з вами я взагалі не відчуваю себе чоловіком!

ВОНА. Добре. Я дозволю вам взяти участь у його вихованні.

ВІН. Дякую.

ВОНА. Я думаю, ви будете добре на нього впливати. Навіть краще, якщо хлопчик буде знати, що у нього є батько. У хлопчика не буде комплексу.

ВІН. Комплекси будуть у мене! Вибачте, ваша відвертість міняє справу. Я ще міг би ... Але мати від вас дитину категорично проти! Дякую вам, що попередили! Це без варіантів! Питання закрито остаточно! Не витрачайте часу! У вас ще до півночі ... (дивиться на годинник) Все! Спізнююся! Вірніше, вже запізнився!

ВОНА. Я піду за вами! Я не відступлюся! Ви не маєте права!

ВІН різко повертається до неї, дістає з-під піджака пістолет і направляє на неї. Вона скрикує.

ВІН. Я не жартую і не лякаю. Буду стріляти! Не підходьте до мене!

ВОНА. (Не рухаючись) Але ж це нерозумно! Ви поводите себе нерозумно! Син - таке щастя! Кожен нормальний чоловік хоче сина!

ВІН. Я одружений! І, якщо захочу сина ... одного, двох, трьох, десять ... Мені їх народить моя власна дружина!

ВОНА. Бачила вашу дружину! Не родить вона вам десять ніколи! Дай Бог, ще хоч одного народить! А, якщо це буде дівчинка?

ВІН. На відміну від вас, нічого проти дівчаток не маю! Дякую, дякую, але, якщо дозволите, ми вирішимо це з дружиною, не радячись з вами? Поки що мені син не потрібний.

ВОНА. Але не можна жити тільки сьогоднішнім днем! Ви ж не знаєте, що ще з вами буде в цьому житті! Нікому цього знати не дано. А, якщо ви розійдетеся з вашою дружиною?

ВІН. Я не такий противник шлюбу, як ви! Я одружуся знову!

ВОНА. А раптом більше не буде дітей? А донька на боці матері? І виросте чужою для вас людиною? І їй від вас знадобляться тільки гроші? Не дай Бог, звичайно! І буде вам боляче і самотньо?

ВІН. Не переймайтесь (хвилюйтесь), я витримаю.

ВОНА. А я так виховаю мого сина, що він буде вас любити завжди.

ВІН. Дякую.

ВОНА. І як знати - коли ми постаріємо, одного разу ви станете переді мною на коліна і почнете цілувати мені руки і дякувати за сина. (Закриває обличчя руками і ридає)

ВІН прибирає пістолет, підходить, бере її руку й цілує.

ВІН. Пробачте мені! Ви дивовижна. У вас зовсім немає цинізму. Вже двадцять хвилин в офісі чекають голландці. Дуже важлива зустріч. Мало того, що я не підготувався до неї, я ще й спізнився. Мої шанси були і так невеликі, а тепер і зовсім дорівнюють нулю. Я зворушений. Мені щиро шкода вас.
І ви починаєте мені подобатися. Але я нічим не можу допомогти. Відпустіть мене, будь ласка. Я втомився.

ПАУЗА.

Бачте, у мене теж є проблема. Не така глобальна, як у вас, але все ж ... Відпустіть мене, будь ласка! Я втомився. А ще зараз конче треба переконати голландців поставити мені партію кави на реалізацію. У мене зараз немає грошей на передоплату. Вони нічим не ризикують і репутація моя їм відома, і рекомендації бездоганні й солідні ... Але домогтися успіху практично неможливо! А я не можу втратити такий вигідний контракт. А грошей у мене зараз немає. Але , якщо я втрачу контракт, в інших постачальників можуть виникнути сумніви в моїй платоспроможності взагалі. Сумніви в надійності моєї фірми. Загалом, від цього багато залежить. Я повинен вийти з цими голландцями на принципово новий рівень.

ПАУЗА.

Мені б ваші здібності! По-моєму, ви навіть покійника можете переконати в чому завгодно!

ВОНА. Покійника ... Але не вас!

ВІН. Вам просто не вистачило часу.

ВОНА. Ви вже почали здаватися?

ВІН. Взагалі-то , десь - так ... Але ви дали маху (допустили промах) - бовкнули про дитину ...

ВОНА. Я вам почала подобатися?

ВІН. Не в цьому справа! Вам - простіше поступитися, ніж відмовити. Ви - вроджений менеджер! Може, переманити вас до себе працювати?

ВОНА. А ваша дружина ревнувати не буде?

ВІН. До вас? Ніколи! Перепрошую! Знаєте, а я ризикну. Я наважусь на відчайдушний крок. Будь по-вашому! Ходімо до мого офісу!

ВОНА. Ура!

ВІН. Я проведу вас у ванну кімнату ...

ВОНА. Так!

ВІН. Приведете себе в порядок! (Причепуріться!)

ВОНА. Так!

ВІН. Я буду весь час поруч ...

ВОНА. Так!

ВІН. Весь цей час я буду вам пояснювати про каву, про різницю між передоплатою і реалізацією ...

ВОНА. Зовсім необов'язково!

ВІН. І я вас спущу на голландців!

ПАУЗА.

ВОНА. Ви серйозно?

ВІН. Куди їм проти вас! Зламаються! О’кей?

ВОНА. Ні!

ВІН. Не хвилюйтеся! Я буду поруч. Я буду підстраховувати.

ВОНА. Ні.

ВІН. Зрештою, я запізнився через вас! Мені це дуже важливо. Всього один раз!

ВОНА. Не зможу! Я ніколи не брала участь в таких переговорах! Я зроблю вам тільки гірше!

ВІН. Готовий ризикнути, бо гірше, боюся, бути вже не може.

ВОНА. Я в усьому цьому не розбираюся.

ВІН. Це просто!

ВОНА. Я взагалі не знаю, що говорити!

ВІН. Голландці ні слова не розуміють українською! Я зможу вам підказувати. Якщо не вийде за один раз, то можна буде організувати другу зустріч. Не хотілося б, але що робити? За окрему плату! Півгодини роботи - і я плачу вам двісті доларів.

ВОНА. Не рахуючи тих ста баксів, що вже дали?

ВІН. Не рахуючи! Ті - за моральну шкоду! А, якщо умовите з першого разу, плачу чотириста доларів.

ВОНА. Ви серйозно (справді) вважаєте, що я можу впоратися? Я ніколи в житті цим не займалася!

ВІН. Один ваш дебют я вже спостерігав. Це було блискуче!

ВОНА. Але результат? ..

ВІН. Ви зробили все, що могли!

ВОНА. Добре, згодна. Але я можу розраховувати ..

ВІН. На чотириста доларів? Можете! І дуже сподіваюся, що ми потоваришуємо! Я прошу вас! Ви згодні?

ВОНА. Дуже просите?

ВІН. Дуже!

ВОНА. Тоді - вперед.

ВІН. Вперед!

Кінець першої частини.

Частина друга.

Затемнення. Її голос. Його голос. Два інших чоловічих голоси. Розмова англійською. З інтонації чути, що прощаються. Голоси змішуються, жваві, доброзичливі, розмальовані її сміхом.

Світло. Офіс. Обстановка аскетично-канцелярська. Письмовий стіл, крутиться крісло. Кутовий диван, перед ним журнальний столик. На столику - чашки, чарки, розпочата пляшка коньяку. Де-не-де розставлені картонні коробки. У кутку - сейф.

ВІН і ВОНА регочуть, торсають (шарпають) один одного, штовхаються, вовтузяться, ведуть себе, як спільники після великої удачі. І невідомо - хто з них більше радіє. Вона дуже змінилася. Їй до лиця його піджак, який відразу зробив її стильною. Але набагато більше їй личить (до лиця) - радість. Вона хапає його за руки і кричить.

ВОНА. Ура! Віват! Перемога!

ВІН. Дякую, Дякую! Спасибі! Ви розумниця! Я весь час милувався вами! Ви така наполеглива! Бідні голландці! Та вони вперше побачили таку жінку! Живу! Блискуче дотепну! І скільки в вас такту, тонкощів, кокетства! Я не зустрічав іншої такої жінки, яка йшла б хоч в якесь порівняння з вами! А як володієте англійською!

ВОНА. А у вас з англійською не дуже!

ВІН. Ви мене підтягнете. Десять баксів на годину!

ВОНА. Для таких тупиць як ви - двадцять!

ВІН. Не буду торгуватися! Я втратив голову від вас! І голландці втратили голову від вас! Запросили в Голландію!

ВОНА. І вас теж запросили!

ВІН. Саме! Запросили вас! І мене - теж.

ВОНА. Голландці - нація ввічлива. Віддають перевагу (пріоритет) жінці.

ВІН. Тим більше, якщо це найчарівніша жінка на світі! І тонкий психолог! І чудова актриса! І вигадниця! А ви вдало придумали! Нам - з'явитися перед голландцями в якості шалено закоханої пари! Тільки закоханим легко прощають запізнення. І взагалі - нам не до партій кави! І взагалі - нам не до грошей! Нам би тільки бути вдвох! Закохані викликають довіру. Люди, здатні на високі почуття, не можуть бути шахраями. Закоханих хочеться опікувати. У світі так мало істинної любові, що оточуючі інстинктивно щоразу оберігають її.

ВОНА. О, та ви - поет!

ВІН. Коли ви мені запропонували цей хід, зізнаюся, я відразу не оцінив його. Та й як прикинутися закоханим? Я вже й забув, коли це зі мною було! Але ви підказали геніальний прийом. Просто не спускати з вас очей ні на мить. Ви мені веліли стежити за моїм обличчям і не допускати на ньому звичайного (буденного) виразу. Я засвоїв, що або маю посміхатися, або дивитися серйозно і багатозначно.

ВОНА. О, як ви посміхалися! Ви просто сяяли.

ВІН. На нервовому ґрунті! Я боявся, що нас публічно викриють.

ВОНА. А, коли дивилися на мене зосереджено й сумно, про що ви думали?

ВІН. Перемножував в голові (розумі) тризначні числа. З цими калькуляторами зовсім розучився рахувати в голові (умі)! Похваліть мене! Я дивився на вас так старанно, що здається, вже ніколи в житті вас не забуду.

ВОНА. Можете перепочити. Зараз ми одні. І вже немає ніякої потреби продовжувати дивитися на мене так інтенсивно.

ВІН. Ви - чудо! І я хочу на вас дивитися. Можна?

ВОНА. Як вам зручніше.

ВІН. Капіталісти все-таки наївний народ. Ви помітили, як вони були зворушені, схвильовані, зачаровані нашою любов'ю? Ви - великий режисер!

ВОНА. Неважко бути великим режисером з таким прекрасним артистом як ви.

ВІН. Чи помічаєте, я так увійшов у роль, що до цих пір не можу з неї вийти? Зверніть увагу, як я дивлюся на вас!

ВОНА. І що на що в цей момент множите в голові (умі)?

ВІН. О, це дуже великі числа! А з вами приємно мати справу і приємно базікати.

ВОНА. Невже я дочекалася компліменту?!

ВІН. Це не комплімент. Це - правда.

ВОНА. Удвічі дякую.

ВІН. Вам - дякую! Ви мене здорово виручили! Взагалі-то - врятували! І не гнівайтесь на мене! Я вів себе як вульгарний дурень. (Притягує її до себе і цілує)

ВОНА спочатку завмирає, потім несподівано різко виривається.

ВОНА. (Відходить від нього) Перепрошую! Я, напевно, сама дала привід. Але зараз це дещо несподівано ... Вибачте ...

ВІН. (Підходить і впевнено обіймає її) Я не можу втриматися. Боже мій, як пахне ваше волосся! І ви так ніжно і переможно дивилися на мене при голландцях! І я, як ідіот, розмріявся, що у вашій ніжності є хоч крапля щирості. І я все думав, як ви мене благали ... І тепер дивлюся на це інакше.

ВОНА. Давайте забудемо! Ви не погодилися, я змирилася. Поїзд пішов.

ВІН. Не хочу забувати! Я був дурнем! У вас прекрасні груди, ви тут мали рацію ... (розстібає їй блузу)

ВОНА. Що з вами сталося?

ВІН. Щось не так?

ВОНА. Все не так.

ВІН. У мене від вас паморочиться голова.

ВОНА. У мене теж крутиться голова ... Але я думаю - від коньяку. І взагалі - ми перекрутились.

ВІН. (Тихо) Я вас роздягну? .. Це буде найкращий спогад.

ВОНА. Знаєте, у мене пропав настрій.

ВІН. На це не слід звертати уваги! Не час для примх! У нас всього три години, щоб зачати сина. Ви допомогли мені, я допоможу вам. Послуга за послугу. Я дуже постараюся.

ВОНА. Дякую. Ні. Ми випили - можуть бути наслідки для дитини.

ВІН. Алкоголь ще в кров не вступив. І взагалі ми випили по двадцять п'ять грамів! Та ви й гадки не маєте скільки я випив перед тим як….А дочка в мене-самі бачили - здоровенька. А коли б я тоді не випив, її б і на світі не було! Якщо справа тільки в цьому ... Ви більше не відчуваєте до мене відрази?

ВОНА. Я втомилася. Такий незвичайний день! Ви повністю перевалили на мене всі переговори! І тільки подавали каву! І витріщали на мене очі (витріщалися)!

ВІН. Тим паче, вам необхідна зміна вражень! Та й взагалі - що ми все сперечаємося, сперечаємося? Давайте, нарешті, порозуміємося!

ВОНА. Ви мене не поважаєте?

ВІН. Ненормальна! Я тебе хочу! Я не відпущу тебе! Боже мій, як пахне твоє волосся! І, до речі - як тебе звати?

ВОНА. Марина Андріївна.

ВІН. Мариночка, Маріша ... Ім'я підходить ... Марина ... Море ... Марево ... Я буду називати тебе Марина.

ВОНА. А вас як звати?

ВІН. Олексій.

ВОНА. А по батькові?

ВІН. Миколайович. (Обіймає її і намагається поцілувати)

ВОНА. Олексію Миколайовичу, навіщо ви? Не треба. Я прошу вас. Я не люблю вас.

ВІН. Марино ... Я не проміняю нічию любов на ніжність твоєї нелюбові! Голландці від твоїх очей злякались (сплохували). Невже ти весь час прикидалася?

ВОНА. Звичайно!

ВІН. Я вже давно не вірю жінкам. І все ж зараз чомусь розчарований. Прикро мені і сумно. Бог знає, чому. І все-одно ти - найчарівніша жінка на землі!

ВОНА. Ви повторюєтеся. Не треба мене чіпати, Олексію Миколайовичу!

ВІН. А хто до кого першим почав приставати?! Я вже заплутався. По-моєму, ініціатива була не моя?

ВОНА. Не турбуйтеся, я знайду кого-небудь ще.

ВІН. Що ти говориш дурниці?! Кого знайдеш? Ніч на дворі!

ВОНА. Але є ж на світі, і крім вас, молоді, здорові і красиві чоловіки?

ВІН. Я, здається, ревную. Однак, як багато забутих відчуттів розбудила ти в мені! Не псуй же все, будь ласка! Нам зараз буде так добре! О’кей?

ВОНА. Я старша вас.

ВІН. Я не такий вимогливий як ти. І яке це має значення для роману довжиною в ніч?

ВОНА. Та відпустіть же мене!

ВІН. В чому справа? Що з тобою сталося? Що я не так роблю? Я не те щось кажу? Я чимось тебе образив?

ВОНА. Просто мені час додому. У мене - справи.

ВІН. Хворих вдома ночами приймаєш?

ВОНА. Буває - уявіть собі! У нашому будинку шістнадцять під'їздів. І всі до мене ходять! Навіть із зубним болем! Досить! Я сказала - пустіть мене! Мені, що - на допомогу кликати, чи що?

ВІН. Йдіть.

ВОНА. Але ... ви мене тримаєте ...

ВІН. Я вас не тримаю. Я вас обіймаю. Втім, ви не здатні вловити різницю. (Відпускає її) Ви вільні. Тікайте!
Телефонний дзвінок. ВОНА хапає слухавку (трубку).

ВОНА. Аллі! Ви не туди потрапили. Це цвинтар (кладовище). І таких тут немає. (Кидає трубку)

ВІН. Ну і жарти у вас. Вітаю!

ВОНА. Дійсно, треба було вас покликати. Тим більше, дзвонила ваша дружина.

ВІН. А навіщо взяли трубку?

ВОНА. Рефлекс. Не хвилюйтеся, вона зараз напевно передзвонить.

Телефонний дзвінок.

ВІН. (Бере трубку) Привіт! Я один. Затримався з голландцями. Все нормально. Так, погодилися. Дякую. Так, їду. Я вже виходжу. І тебе теж. (Кладе трубку)

ВОНА. Як я втомилася.

ВІН. Я підвезу вас до дому.

ВОНА. Спасибі. Дійду пішки.

ВІН. Дозвольте все-таки вас підвезти? Ви готові? Ходімо!

ВОНА. Дайте цигарку!

ВІН. Не дам. Ви не палите.

ВОНА. Я почну.

ВІН. Не раджу. Втягнетесь.(звикнете).

ВОНА. А вам яка різниця - звикну, не звикну? Все одно ви мене більше ніколи не побачите!

ВІН. Я просто не звик ще до цієї думки. Прошу. (Дає цигарку) Будь ласка. (Клацає запальничкою)

ВОНА палить. ВІН чекає.

ВІН. Може, все-таки, кави?

ВОНА. Спасибі. Не турбуйтеся. Я вас затримую?

ВІН. Трохи.

ПАУЗА.

ВІН. Можна з вами поговорити?

ВОНА. Я слухаю.

ВІН. Ви мені дійсно дуже подобаєтеся. Мені шкода ось так от розлучитися з вами і втратити вас. І не забувайте - нас разом запросили до Голландії! Що я скажу голландцям? Вони зацікавилися саме вами, Марино Андріївно. Мені що придумувати? Історію нашого розриву, вашої зради або вашої загибелі?

ВОНА. Все, що вам заманеться.

ВІН. Мені заманеться - запросити вас попрацювати зі мною. Скільки ви отримуєте як лікар?

ВОНА. Небагато.

ВІН. Для початку, пропоную втричі більше. І це не межа.

ВОНА. Бідна Україна! Якщо всі почнуть торгувати, то хто ж буде вчити, лікувати, виховувати?

ВІН. А ви і як лікар зможете практикувати у нас! І вам добре. І мені зручно.

ВОНА. Скільки людей тут працює?

ВІН. Постійно - трохи менше двадцяти. А на тимчасовій роботі доходить і до півсотні.

ВОНА. Один лікар на півсотню чоловік в окремо взятій фірмі. А для решти країни - один лікар на десять тисяч.

ВІН. У мене немає амбіцій - брати на себе турботу про всю Україну. Я прожив життя і не бачив жодної людини хто б з цим впорався. Що стосується мене особисто, то я достатньо даю на благодійність.

ВОНА. Достатньо для вас чи для благодійності?

ВІН. Про це ще встигнемо поговорити. А зараз хотілося б повернутися до моєї пропозиції.

ВОНА. Будь ласка.

ВІН. Мені дійсно хочеться з вами працювати. Ви чарівна, розумна й освічена жінка! У вас є характер. Ви хороший товариш і все розумієте з півслова. Ви ділова, хоч і дещо наївні. Ви схоплює на льоту. У вас на все є своя думка. Ви енергійні і заповзятливі. Ви смілива і рішуча. Ви, по суті, справжній лідер.

ВОНА. Скільки достоїнств! Я не впізнаю себе в цьому портреті! А ви не побоюєтеся конкуренції?

ВІН. Ні. Адже ми з вами ідеально доповнюємо один одного. Ви авантюристка, а я обачний. Ви відчуваєте головне, а я уважний до деталей (частковостей). Ви освічені, у вас ідеї, а в мене досвід. Ви людина настрою, а я послідовний. І взагалі ви мені подобаєтесь все більше і більше.

ВОНА. Добре. Я подумаю.

ВІН. Подумайте. Ось моя візитівка. Буду чекати вашої відповіді. Куди вас зараз відвезти?

ВОНА. Ви просили подумати. Сидіть і чекайте. Я думаю.

ПАУЗА.

ВІН. Зварити каву?

ВОНА. Ви одноманітні. Не мовчіть! Говоріть! Мені все одно - що. Для фону.

ВІН. Я не можу говорити і знати, що мене не слухають.

ВОНА. Я буду підтримувати розмову. Я, як і ви, цілком можу говорити одне, а думати зовсім інше.

ВІН. Ще одна перевага! А чому ви ніколи не були заміжні? Я не образив вас? Я б не запитав, якщо б ви були якась потвора.

ВОНА. Я хотіла вийти заміж по коханню.

ВІН. У вас було безнадійне кохання? У жінок буває. Вони якось влипають в це. І втрачають час.

ВОНА. У мене було розбите кохання.

ПАУЗА.

ВОНА. Я розкажу. Адже жінки обожнюють говорити про кохання!

ВІН. Може бути, іншим разом?

ВОНА. Вислухайте мене, прошу.

ВІН. Звичайно, звичайно ...

ВОНА. Мені було тринадцять років. Для мене і бабусі батьки знімали дачу в Лахті на Фінській Затоці. І там я зустріла його. Йому було вісімнадцять. Він відпочивав останнє літо перед армією. Боже, як він був гарний! Не просто красивий - прекрасний! Чорноволосий, засмаглий, у синій сорочці одного кольору з його синіми очима! В його особі постійно був вираз якоїсь
лагідної упередженості, зосередженості. І уваги до чогось невідомого іншим. Може бути, до того, що було в ньому самому. Я ніколи ні до, ні після не зустрічала хоч трохи схожих на нього. Він був справжній чоловік. Одне знання, що він є на світі, довгі роки як би захищало мене від усього злого в світі. У ньому не було агресії. Він був якось по – професорськи чемним, шанобливим, в нього були вражаюче гарні манери. І такий відкритий наївний сміх. І білі рівні зуби. Я покохала його з першого погляду. Я покохала його глибоко, сильно, пристрасно і сором'язливо. Як тільки й може покохати начитана, схильна до фантазій дівчинка. Це тривало тиждень, не більше. Ми нічого особливого не встигли сказати один одному. Кохання спіткало нас раптово. Ми встигли покохати, проте звикнути один до одного не встигли.

ПАУЗА.

ВІН. Дякую, дякую, що ви мені це розповідаєте. Що далі?

ВОНА. У мене на дачі ще до нього склалася компанія з сусідських хлопців та їхніх дівчат, кілька парочок. І я якось до них прибилася, хоч любов ні з ким з них і не крутила, і пари в мене не намічалося. Купалися, ганяли на мопедах, різалися в карти, у настільний теніс ... Втім, я мало часу проводила з ними. Читала запоєм, про щось думала, про щось багато сумувала ...Я цінувала свою самотність. І все-таки цим хлопцям не сподобалося, що біля мене замаячив хтось чужий. Вони огризалися на нього, зачіпали. А він їх не те, щоб не боявся, а навіть якось і не помічав. Це, напевно, найбільше й розлютило їх.

ПАУЗА.

ВІН. І що далі? Я слухаю ...

ВОНА. Одного разу вранці я прокинулася від того, що сталося нещастя. Я встала та почала тинятися навколо будинку, немов шукати це нещастя. Сонце припікало. Гули жуки. Цвіли жоржини. Усе дихало миром і буденністю. Я поступово заспокоїлася і пішла до колонки по воду. І там почула розмову сусідок. Вночі скалічили хлопця, симпатичного такого, що з сестрою та матір'ю жили на дачі у самої затоки. Моє нещастя саме знайшло мене! Я кинула відра і пішла у двір навпроти. Ах, як пекло сонце, немов у Стародавній Іудеї. Посеред двору моя компанія розставила пляшки і палила по них з двостволок. А ще двостволка лежала на столі. Я взяла її і націлилась на одного, на прізвисько Сосна, імені не пам'ятаю. Біля його будинку росли сосни, тому і кличка така. Я довго і ретельно прицілюватися. Боялася промазати. А тиша настала!
Чути було, як у сараї б'є у відро струмінь молока. Його мати доїла корову. Я вистрілила. Мені сильно віддало в плече. Сосна звалився як підкошений. А я націлилась в Ваську-Токаря. Ще здивувалася - чого він так зблід? Начебто тільки що був засмаглий як негр! І тут його дівчисько, не пам'ятаю, як звали, заверещала, ніби її ріжуть, і кинулася його собою закривати.
А він її навіть не відштовхував, навіть якось присідав за її спиною. Вона мені заважала. Я не хотіла в неї стріляти. І раптом, звідки не візьмися, мати Сосни! І заголосила: "Вбили! Убили синочка!". Я кинула рушницю і пішла геть. Не пам'ятаю - як опинилася на його дачі біля затоки. Дві заплакані жінки, мати і сестра, збирали речі. Ох, з якою ненавистю вони подивилися на мене! Не пам'ятаю - як і коли повернулася додому. Мене вже чекав міліціонер. А Сосну я не вбила, в плече поранила, в м'які тканини. Бути б мені в колонії! Але тоді й хлопці загриміли б! Мої батьки постаралися б! Мати Сосни подумала-подумала і забрала заяву. Мене відвезли до Ленінграду. Щось зі мною сталося, начебто гарячка. І на вулицю я вийшла, коли вже догорало жовте листя. Як було сумно!

ПАУЗА.

ВІН. Дякую, дякую ...

ВОНА. А тепер тримайтеся!

ВІН. Що, що? ...

ВОНА. Ви дуже схожі на того хлопчика, якого я ще так довго кохала і ніколи відтоді не бачила.

ВІН. Дякую, дякую ... Я заздрю вам. У мене ніколи не було такого кохання. Я взагалі не дуже вірю в кохання.

ВОНА. Я вибрала вас, бо хотіла, щоб мій син був схожий на нього.

ВІН. Дякую. Але так не буває. (Дивиться на годинник) Десять годин.
Телефонний дзвінок. Дзвонить довго, але ніхто не бере трубку.

ВОНА. Вам дякую.

ВІН. За що?

ВОНА. Я сьогодні зрозуміла - не можна все життя підпорядкувати минулому. (Сміється) Коли я вмовляла вас вдень, то панічно боялася, що прогорю. Тоді б я просто збожеволіла від ганьби. Наче не буває перемог ганебніше від поразок!

ВІН. (Сміється) У нас вже спільні спогади. І поразки, і перемоги.

ВОНА. Я подорослішала за сьогоднішній день. І не розумію себе ту, якою була вранці. Як могла я сподіватися народити коханого сина від некоханого чоловіка?

ВІН. Я зовсім вам не подобаюся?

ВОНА. Ні, не подобаєтеся.

ВІН. Шкода (Прикро).

ВОНА. Що робити?

ВІН. А можна дізнатися - чому? Раніше ви знаходили в мені стільки чеснот.

ВОНА. Я помилялася.

ВІН. Прикро! Я вже якось звик, що кимось є у ваших очах.

ВОНА. Зараз, коли я вам потрібна, ви так ласкаво посміхаєтеся, так дружелюбно дивитеся... Можна повірити, що я дійсно вам подобаюся.

ВІН. І ви дійсно мені подобаєтеся. Вам не вистачає віри в себе. У вас немає підстав сумніватися у власній привабливості.

ВОНА. Звучить простодушно, відкрито і щиро.

ВІН. Я кажу те, що думаю.

ВОНА. Але вже не так стараєтесь як при голландцях.

ВІН. Раз на раз не приходиться.

ВОНА. А чому на вулиці я не здалася вам привабливою?

ВІН. Я тоді не знав вас.

ВОНА. Ви не знали, що від мене вам може бути користь? І чарівність, і щирість ви просто вмикаєте, коли вам треба щось отримати.

ВІН. Одинадцята година. Вдома хвилюється дружина. Треба рахуватися з чужими почуттями. Куди вас відвезти?

ВОНА. Я добре попрацювала на вас?

ВІН. Так, добре. Дякую.

ВОНА. А чотириста баксів де? Ви мені обіцяли, якщо ...

ВІН. (Перебиває) Пробачте, забув. Будь ласка. (Виймає з кишені гроші, бере конверт, вкладає туди гроші і простягає їй)

ВОНА. (Не бере) Ви поставили мене в незручне становище. Змусили нагадати про гроші. Це не по-джентельменськи.

ВІН. Вибачте. Ви маєте рацію.

ВОНА. Сотню баксів заберіть. Я вам їх повертаю.

ВІН. Нехай це буде мій особистий презент вам.

ВОНА. Я нічого не приймаю від сторонніх.

ВІН. Добре. (Зітхнувши виймає з конверту один папірець)

ВОНА. І у вас завжди з собою тисяча, дві тисячі доларів?

ВІН. А ви хочете мене пограбувати?

ВОНА. Ви носите з собою на випадкові витрати стільки грошей, на скільки звичайна людина може прожити рік.

ВІН. У мене стільки грошей, скільки я заробляю.

ВОНА. Ви не працюєте, ви торгуєте.

ВІН. Ви абсолютно праві. Ви ж теж не працюєте, а робите вигляд, що лікуєте людей, як це буває в районних поліклініках.

ВОНА. Я подумала. Я не буду працювати на вас.

ВІН. (Раптово обіймає її і легко торкається губами її губ) Я не хотів вас образити. І я не розумію, що відбувається? Чому ми йдемо до такого фіналу? І як це змінити? Дзвоніть мені! Телефонуйте! Не зникайте! І візьміть гроші! Ви їх чесно заробили. (Кладе конверт на стіл)

ВОНА. Я не візьму грошей. Приберіть конверт, а то зникнуть.

ВІН. Тут не крадуть. Я добре плачу, і кожен цінує своє місце. (Гасить світло) Ми можемо йти.

ВОНА. Але ви пропонували кави!

ВІН. Іншим разом!

ВОНА. Не буде іншого разу! Ми попрощаємося, і я піду назавжди.

ВІН. Ви живете десь поруч?

ВОНА. Відносно поруч. Ну і що?

ВІН. Випийте кави у себе вдома.

ВОНА. Я не тримаю вдома кави. Зарплата не дозволяє.

ВІН. (Включає настільну лампу, дістає з коробки банку кави) "Класик" влаштує? Дарую вам на пам'ять.

ВОНА. Я ж сказала, що не приймаю подарунків від першого зустрічного!

Телефонний дзвінок. Дзвонить довго. Трубку ніхто не зняв.

ВІН. Вибачте, але каву варити вже ніколи. Поспішаю. На мене чекає дружина. Хвилюється, не спить. Вам важко це зрозуміти. Ви - людина вільна. (Демонстративно чекає)

Довга пауза.

ВОНА. (Тихо) Поцілуйте мене на прощання. Будь ласка.

ВІН. (Цілує) Не зникайте! Мені буде не вистачати вас. Приходьте.

ВОНА. Під кінець робочого дня? Стояти он там і чекати, коли ви мене покличете ? І гадати - бажана я вам нині чи ні?

ВІН. (Дуже серйозно і дбайливо) Що ви від мене хочете? Я не можу зрозуміти. Я не можу здогадатися, хоча дуже стараюся. Ви повинні самі мені це сказати. Наберіться хоробрості і скажіть. Ви можете бути сміливою. І невже сміливою бути простіше, ніж щирою?

ВОНА. Якби я сама розуміла ...

ВІН. Як же мені вас зрозуміти, якщо самі ви себе не розумієте?

ПАУЗА.

ВІН. (Серйозно і лагідно) Це у вас мара.

ВОНА. (Здригається) Мара?! Так! Ви маєте рацію.

ВІН. Вранці ви на все подивитесь інакше. А через тиждень забудете свій теперішній настрій. Боюся, і мене забудете.

ВОНА. Мені страшно. Мені знову тринадцять років. І я знову відчуваю себе в епіцентрі катастрофи. І немає порятунку. Адже я завжди знала, що самотність - це не тоді, коли немає нікого. А тоді, коли тобі потрібен тільки єдиний. Я була така обережна. Я себе так берегла. Я не могла допустити, щоб моє серце ще раз розбилося. Мені не слід наближатися до вас. Я спостерігала за вами місяць. Я мріяла, фантазувала, захоплювалася вами, обурювалася, ревнувала, ненавиділа вас, страждала ... Я жила! Не було ні одного звичайного дня! Кожен день став заповнений вами! Навіщо обманювати себе і вас? Я кохаю вас шалено, палко, глибоко ... Я кохаю вас! І що мені робити з моїм коханням до вас? (Опускається перед ним на коліна) Підкажіть, що я маю робити?

ВІН теж опускається на коліна, обіймає її і гойдає, немов маленьку дитину.

ВІН. Моя беззахисна тринадцятирічна дівчинка! Мила моя, хороша! Звідки ти взялася? Звідки увірвалася в мої будні? Ти – моє неочікуване свято. Ти пахнеш бузком. Чому? Тому що я кохаю тебе. Я хочу, щоб ти була щаслива. Я тебе повезу в одне місце, і ми купимо тобі сукню, як у принцеси і кришталеві черевички. Ти сама не знаєш, яка ти приваблива! Я дуже кохаю тебе.

ВОНА. (Ридає) Алешенька ...

ВІН. Я дякую долі за тебе. Я не вартий тебе. Краще тебе у мене не було нічого ніколи. Мені тридцять років. Я не жив ще. Я робив себе. З нічого. З провінційного хлопчика, що не вирізнявся ніякими здібностями, тільки сумлінням. З хлопчика, у якого батько пив і бив матір, а мати плакала і працювала, щоб ростити трьох дітей. Я приїхав до Москви. Вчився і працював, заробляв і майже всі надсилав мамі для сестричок. Одружився якось раптово, під настрій, і тепер мені здається - без кохання. Так, я багато заробляю, але у мене немає ні часу, ні бажання витрачати гроші. У мене жодного разу в житті не було відпустки. Я не вірю в те, що відбувається у нас з тобою. Я не вірю.

ВОНА. Алешенька ...

ВІН. Ти плачеш… Які смачні сльози…які солодкі…Моя маленька дівчинка, ми поїдемо з тобою в Голландію. До речі, в тебе все гаразд з закордонним паспортом?

ВОНА. (Сміється) У мене немає і ніколи не було закордонного паспорту. Я була в Ризі, в Сочі і ще в Пушкінських горах. Я знаю Москву і Ленінград. Моя мама багато років хворіла, і її не можна було залишати одну. Я хочу побачити світ разом з тобою. Без тебе, навіщо мені світ?

ВІН. Я покажу тобі весь світ. Ми будемо багато їздити вдвох. А потім ти народиш дівчинку. Може, все-таки погодишся на дівчинку, раз вже з хлопчиком не встигаємо?

ВОНА. Нехай буде дівчинка! І дівчаткам іноді живеться не так вже й погано.

ВІН. Дякую! І я завжди, завжди буду допомагати тобі! А потім, коли дівчинка виросте, ти познайомиш мене з нею. Я хочу, щоб ти народила нашу дівчинку і назвала її Мариною. Тобі ж не так боляче буде розлучатися зі мною, якщо у тебе залишиться наша дівчинка?

ВОНА. Так ...

ВІН. Тобі не буде занадто боляче? Я боюся за тебе. Ти така ніжна. Тобі не буде занадто боляче?

ВОНА. Ні.

ВІН. Тобі, звичайно, буде боляче, як і мені. Але тобі не буде боляче занадто довго?

ВОНА. Ні.

ВІН. Я кохаю тебе.

ВОНА. Так.

ВІН. Ти мене кохаєш?

ВОНА. Так. Тобі час додому. На тебе чекають і хвилюються.

ВІН. Дружина спить. Вона рано лягає. Втомлюється з донькою. Донька у нас дійсно примхлива, а дружина й справді, нервова. Їй важко догодити. Їй не подобається все, що я роблю. Її дратує все, що я кажу. Вона постійно скандалить, що я затримуюся на роботі. У неї істерики, тому що вона вважає, що я мало приділяю їй уваги. Якщо б моєю дружиною була така жінка як ти, я був би щасливий. В тобі немає нічого дріб’язкового, буденного. Ти вся - свято. У тебе є душа.

ВОНА. Дякую.

ВІН. Ні, вона чудова господиня, чудова дружина, чудова мати. Я всім задоволений. У будинку чистота. Донька чимось займається. Звичайно, дружині важко сидіти вдома. Вона втомлюється. Я міг би вивозити по вихідних сім'ю куди-небудь розважитися ... Я за тиждень встигаю скучити за донькою,
а донька - за мною. Але саме у вихідні моїй дружині завжди треба по магазинах. Шукати якусь блузу або сотий купальник. Об'їздимо пів-Москви і бездарно витратимо гроші ... І дружина роздратована, а донька ниє. А я все одно не відрізняю одну блузку від іншої, тому що у всіх дружина одна і та ж. Боюся, мені й справді час. Ми з тобою поїдемо до Голландії?

ВОНА. Так.

ВІН. Я не вірю. Там є море? Я ніколи не був у Голландії.

ВОНА. Море є.

ВІН. Як називається?

ВОНА. Голландське. Там все голландське. Голландські тюльпани, голландський сир ... І не голландцям там нічого робити!

ВІН. А ми будемо вести себе як голландці. Цілими днями будемо їсти сир. І я буду дарувати тобі тюльпани. І берегти тебе як найбільшу коштовність. Тобі добре зі мною?

ВОНА. Так.

ВІН. А чому ти так принишкла? І зовсім мене не свариш?

ПАУЗА

ВІН. Все буде добре. Ти мені віриш?

ВОНА. Я тобі вірю, Алешенька.

ВІН. Нам час.

ВОНА. Так.

Вони піднімаються з підлоги. ВІН обходить офіс, щось поправляє, щось перевіряє, як це роблять перед виходом всі змістовні люди.

ВІН. Візьми долари!

ВОНА. (Хитає головою) Ні.

ВІН. (Кидає гроші в стіл і замикає) Зателефонуй мені! Знаєш, коли? Через тиждень. Або навіть днів через десять. Зараз багато роботи. А до того часу і виклик вже прийде. Я сам зроблю тобі паспорт. У мене гарні зв’язки з дівчатами з МЗСу.

ВОНА. Дякую.

ВІН. (Лагідно і дещо іронічно) Прошу!

ВОНА. Нам час.

ВІН. Щось ти мені перестала подобатися. І очі на мокрому місці. Ти бережи себе. Не перевтомлюйся на роботі.

ВОНА. У мене зараз відпустка.

ВІН. Відпустка?! Заздрю! Читай, відпочивай, ходи куди-небудь і не забувай мене. І телефонуй! О"кей?

ВОНА. О"кей!

ВІН. Та-ак ... (озирається) Ніби все ... Каву візьми!

ВОНА. Дякую.

ВІН. Хороша кава! Я п'ю лише цю.

ВОНА. І я тепер завжди буду пити тільки цю каву!

ВІН. Ну, прощаємося?

ВОНА. Прощаємося!

ВІН. І скажи на прощання, що кохаєш мене. У тебе це звучить якось по-справжньому.

ВОНА. (Говорить як вірші) Я кохаю тебе ... Я кохаю тебе ... Я кохаю тебе ... Я кохаю тебе .. Я кохаю тебе ... Я кохаю тебе ...

ВІН. Що з тобою? Тобі погано?

ВОНА. Я кохаю тебе ... Я кохаю тебе ... Я кохаю тебе ...

ВІН. Скажи ще що-небудь! Скажи що-небудь інше!

ВОНА. Я не знаю більше нічого ... Тільки - я кохаю тебе ... Я кохаю тебе ...

ВІН. Скажи що-небудь ще!

ВОНА. Що? Що?

ВІН. Не знаю.

ВОНА. Мені більше нічого сказати.

ВІН. Ось що. (Дивиться на годинник) Добре, чорт забирай все! Посидь тут. Я поставлю тобі музику. Патрісію Каас. (Ставить касету Патрісії Каас, пісню "Залишайся на мені") Зараз повернуся. Через півгодини. Сиди! (Цілує її і тікає)

ВОНА. (Відключає пісню і починає свій запис на магнітофон) Я кохаю вас. Я ніколи більше не побачу вас. Я не народжу від вас ні сина, не доньку. Я не поїду з вами до Голландії, тому що немає такої країни - Голландія. І ви не будете мені щодня дарувати тюльпани, тому що немає на світі тюльпанів. І я не буду працювати з вами разом. І ви не покажете мені світ. Навіть жодного маленького шматочка світу, самого маленького шматочка світу. І ніколи ви більше не скажете мені: "Марина, я кохаю тебе!" І не купите мені сукню і кришталеві черевички. І не будете возитися з моїм закордонним паспортом. І я не познайомлю вас з нашою дорослою донькою. У мене ніколи вже не буде доньки. Нічого, нічого, нічого більше у мене не буде! Я не знаю, що ви говорите іншим жінкам. Але, якщо те ж саме, що й мені, я все одно дякую вам! Не завжди правий той, хто кохає і страждає. І не завжди винен той, хто не кохає. Я кохаю вас і боюся, що вже до кінця мого життя у мене не вистачить часу вас розлюбити. Мені страшно. А раптом ми не вмираємо зовсім? І там, на далекому невідомому березі, я буду так само кохати вас без надії. Ви не винні, що з вами нічого не сталося. І кохання не вимолити! Його посилає Бог. Через тиждень ви на все поглянете іншими очима. А я через тиждень все так само буду кохати вас. І тому, поки у мене ще є сили, я йду від вас назавжди. (Знову перемикає магнітофон, і з півслова продовжує співати Патрісія Каас)

ВОНА знімає його піджак, акуратно вішає на спинку стільця і йде. Патрісія Каас співає.

ВІН повертається з букетом троянд.

ВІН. Ти не заснула? Бачиш, як я швидко! Я вибирав троянди, і всі троянди здавалися мені недостатньо гарні для тебе. (Включає великий світ). Марина! (Голосніше) Марина! (Оглядає кімнату, розуміє, що її немає, кладе троянди, замислюється, потім швидко переглядає ящики столу,
відмикає сейф, заглядає, вимикає магнітофон, касету неуважно кидає в стіл, знизує плечима). Ненормальна! (Бачить свій піджак, бере в руки, підносить до обличчя) Ненормальна ...

Телефонний дзвінок.

ВІН. (відразу хапає трубку, кричить) Це ти?! ... (стомлено) Чекав дзвінка, тому й схопив трубку відразу. А чому ти не спиш? Ні, зі мною нічого не трапилось. А що, по-твоєму, могло трапитися? Звичайна робоча ситуація. Ось і довелося затриматися. Ні, ти не знаєш, чому я затримався! Думай все, що тобі заманеться. Так, я тут один. Олено, я втомився. Олена, у мене немає настрою виправдовуватися. Виникли деякі проблеми, і я затримався. Так, я пам'ятаю, що у мене сім'я. Завтра я везу свою сім'ю дивитися динозаврів. Яку шубу, Лена? Зараз літо! Але чому тобі терміново потрібна каракулева шуба в червні?! Добре, добре, купимо. І дитина, як завжди, буде з нами тягатися по магазинах. Лена, у тебе хвора уява! Які жінки можуть бути вночі в моєму офісі! До речі, я купив тобі Патрісію Каас. Привезу. Будеш слухати цілими днями! Так, я тебе теж цілую. У мене нормальний голос. Я їду додому. Нічого зі мною не сталося!

КІНЕЦЬ